28 квітня 2011 року у літературній вітальні відбулася презентація книги ветерана Великої Вітчизняної війни, ветерана праці, Заслуженого працівника вищої школи Ольги Діомидівни Чупрун «По зову сердца». Книга вийшла у видавництві «АСМІ» минулого року. Першу частину збірки поезій автор з сумом і любов’ю присвячує спогадам про стражденну долю політкаторжан 30-60-х років ХХ століття та їх обездолених родин:

Таяла вместе с годами надежда
На справедливость в этой стране…
Не было силы верить, как прежде,
На изменения в горькой судьбе.

В наступному розділі з душевною теплотою плине розповідь про прощання з юністю цілого покоління і ратний подвиг студентки-медсестри в буремні роки Великої Вітчизняної:

В годы войны мужала юность,
Характер становился крут
И рано приходила мудрость,
Военный замыкая круг.

В останніх розділах на фоні хвилюючих своїми барвами рідних просторів звучить історія здобутого щирого жіночого щастя.    

На желтом пляже загорая,
Ловлю прищур любимых глаз
И сердце сладко замирает
В желаньи все сказать сейчас.

На презентації були присутні: М. Й. Чупрун, кандидат історичних наук, укладач книги;

М. В. Бака, доцент ПНПУ імені В. Г. Короленка; Л. О. Снітко, завідуюча бібліотекою ПДАА; Л. П. Пугачова, голова спілки жінок Полтавщини, а також студенти Полтавського базового медичного коледжу та Полтавського профільного ліцею транспорту.     

 

 

  

   

 

«Кохання та щастя я знайшла з тобою»

За останні три роки Ольга Чупрун видала цілу трилогію своїх віршів. Допоміг їй у цьому чоловік Микола, який виступив упорядником книги. Під час роботи над останньою, розповідає пані Ольга, використовувала воєнний та післявоєнний архіви, адже твори про Велику Вітчизняну займають вагоме місце у збірці. Вірші, ділиться пані Ольга, почала писати рано. Але був у дитинстві період, коли поезія відійшла на другий план.

/Ольга Чупрун, ветеран Великої Вітчизняної війни, поетеса

У 1930-ому батько був арештований, було не до віршів. І десь у 8-9 класі я почала серйозно займатися та мріяла взагалі-то стати філологом. Але життя так склалося, що почалася війна/

І знову час для творчості довелося відкласти. Коли розпочалася війна, і поезія, і навчання залишилися у минулому. Після 45-ого року, говорить Ольга Діомидівна, вірші писала мало. Було боляче повертатися навіть у думках до спогадів воєнних років. Окрім теми війни, вірші Ольги Чупрун присвячені пам'яті про каторжан.

/Ольга Чупрун, ветеран Великої Вітчизняної війни, поетеса

Це моє дитинство, моя юність та життя сім'ї ворога народу. Ці вірші скорбні, вірші важкі. Вони написані ось на цю тему/

І, як у будь-якої жінки, у творчості Ольги Діомидівни є вірші про кохання. У них поетеса намагалася втілити своє розуміння жіночого щастя. Вірші писала не для широкого загалу, ділиться пані Ольга. Напевно, тому всі вони, як і будь-яка інтимна лірика, пронизані теплотою та щирістю.

Крістіна Брігіда (Студія "Місто")